Мама Манана. Рецензія

"Гамарджоба!" - так вас привітають при вході в грузинський ресторан Мама Манана на Великій Васильківській 44 в Києві. Потім так строго спитають чи ви бронювали стіл і на відповідь "ні" все одно запропонують вам гарний стіл з диванчиками відразу біля напіввідкритої кухні на першому поверсі. У ресторані є ще й підвальний поверх і декілька столиків надворі (хоч вони видалися мені не надто затишними, особливо в дощову погоду). Ось їх сайт www.mamamanana.kiev.ua і сторінка у Facebook www.facebook.com/mamamanana.kiev Хоча це був і понеділок, всередині було доволі людно. Я вже декілька раз намагався потрапити в Маму Манану на вихідних і на свята, але по телефону мене засмучували, що все зайнято і заброньовано (тому майте на увазі).

Обслуговування тішить, всі бігають, посміхаються і виглядають задоволеними життям. Мені навіть стало шкода тих декількох хлопців і одну жінку, які в поті чола орудували на напіввідкритій кухні - ліпили хінкалі і запікали в печі хачапурі. Там було явно спекотно і всі виглядали дуже заклопотаними. До речі, ідея напіввідкритою кухні і справді крута, спостерігати за всіма процесами дуже цікаво (особливо, як хлопці майстерно ліплять хінкалі). Руки можна помити у величезному умивальнику, зробленому з бочки, не заходячи в туалет (по дорозі не забудьте попестити штучних кучерявих баранчиків біля сходів в підвальний зал, мені аж самому захотілося такого мати). Столи застелені крафтовим папером, є олівець, яким можна малювати по столу (дітям така ідея явно сподобається, мені сподобалася). Меню дуже яскраве та проілюстроване соковитими фото, тому зробити вибір досить легко (точніше хочеться всього і побільше). Замовлення прийняли швидко.

Ми зупинилися на закусці, яка включала рулетики з баклажанів з горіховою пастою, рулетки з кабачків з томатами і цицак (це такий пікантний маринований зелений перець), фарширований горіховою пастою і шором (це такий домашній сир зі сметаною, часником і зеленню) (99 грн., маса невідома), хачапурі зі шпинатом і домашнім сиром сулугуні (92 грн. і 380 грам) і хінкалі Тбілісі з бараниною та кінзою (12 грн. за штучку). З напоїв - тархун з сиропу (25 грн.) і компот з ожини (24 грн.).

Приємним сюрпризом став комплімент від закладу - легка закуска, яка складалася з декількох шматків лавашу, свіжого огірка, Сванської солі (тут згадалася історія про те, як ця грузинська суміш спецій чудово поєднувалася з текілою, сангрітою і свіжим ананасом, але це вже іншим разом розповім) і чотирьох намазок: пхалі з буряка, шор (ви вже в курсі, що це таке), гострої аджики з зеленого перцю та солодко-пікантної томатної аджики. Все дуже смачно і гостро - чудовий спосіб розбурхати свої смакові рецептори перед основними стравами.

Напої принесли своєчасно, тархун видався мені особливо смачним (я замовив саме "лимонадний" варіант тархуну з сиропом, якщо хочете, то можна також замовити тархун, який вони роблять самі і який мав би бути більш природнім на смак).

Далі було хачапурі зі шпинатом. Це хороша альтернатива звичайним традиційним сирним хачапурі, якщо вони вже встигли вам набриднути (якщо вони взагалі колись комусь можуть набриднути). Тут варто відзначити, що Мама Манана позиціонують себе саме як хачапурна, тому хачапурі - фірмова страва закладу. І вони в них справді вдаються (я мав нагоду спробувати інші види хачапурі від Мами Манани на одному з фестивалів вуличної їжі і хочу особливо похвалити хачапурі з м'ясом - ситне, з пряними спеціями, вся Грузія в цьому смаку).

Раз ми вже згадали про моє перше знайомство з Мамою (можна я так тепер буду її називати після того, що між нами трапилося?) на фестивалі вуличної їжі, то пригадується, що їхнє харчо мені там не сподобалося - хоч і гостре, але надто водянисте і не наваристе, тому я не ризикнув його замовляти вже в ресторані.

І от настала черга хінкалі. Вони були такими, як треба - правильний розмір, зручні вушка, багато (я серйозно – багато!) соку всередині, багато м'яса, легкий присмак кінзи. Я був щасливим! До речі, хінкалі вам можуть поперчити свіжомеленим перцем (ну це не новина, правда ж?), але Мама і тут пішла далі і пропонує з десяток млинків з різними видами перцю. На жаль, Хабанеро закінчився, тому довелося задовольнитися зеленим перцем горошком. Експерименти з різними свіжомеленими перцями можуть додати пікантності у ваші сірі хінкальні будні (на правах реклами).

Наївшись, я попросив рахунок (його подають у стилізованому конверті – деталі – це все), розрахувався (загальний чек склав 276 грн. на двох), всім подякував за смачну їжу, попрощався і ситий та щасливий поїхав додому.

На мою скромну думку, Мама – це один із найбільш достойних ресторанів грузинської кухні у Києві. Це заслуга і смачної кухні, і привітного персоналу, і затишного інтер’єру, і відчуття грузинської гостинності. А для тих, хто хоче взяти шматочок Грузії з собою, в ресторані є сувенірна продукція (на стіні біля умивальника-бочки і баранчиків по дорозі до туалету). Раджу зайти до Мами в гості, не пожалкуєте. Я ще точно зайду!