Мама Манана. Рецензія

"Гамарджоба!" - так вас привітають при вході в грузинський ресторан Мама Манана на Великій Васильківській 44 в Києві. Потім так строго спитають чи ви бронювали стіл і на відповідь "ні" все одно запропонують вам гарний стіл з диванчиками відразу біля напіввідкритої кухні на першому поверсі. У ресторані є ще й підвальний поверх і декілька столиків надворі (хоч вони видалися мені не надто затишними, особливо в дощову погоду). Ось їх сайт www.mamamanana.kiev.ua і сторінка у Facebook www.facebook.com/mamamanana.kiev Хоча це був і понеділок, всередині було доволі людно. Я вже декілька раз намагався потрапити в Маму Манану на вихідних і на свята, але по телефону мене засмучували, що все зайнято і заброньовано (тому майте на увазі).

Обслуговування тішить, всі бігають, посміхаються і виглядають задоволеними життям. Мені навіть стало шкода тих декількох хлопців і одну жінку, які в поті чола орудували на напіввідкритій кухні - ліпили хінкалі і запікали в печі хачапурі. Там було явно спекотно і всі виглядали дуже заклопотаними. До речі, ідея напіввідкритою кухні і справді крута, спостерігати за всіма процесами дуже цікаво (особливо, як хлопці майстерно ліплять хінкалі). Руки можна помити у величезному умивальнику, зробленому з бочки, не заходячи в туалет (по дорозі не забудьте попестити штучних кучерявих баранчиків біля сходів в підвальний зал, мені аж самому захотілося такого мати). Столи застелені крафтовим папером, є олівець, яким можна малювати по столу (дітям така ідея явно сподобається, мені сподобалася). Меню дуже яскраве та проілюстроване соковитими фото, тому зробити вибір досить легко (точніше хочеться всього і побільше). Замовлення прийняли швидко.

Ми зупинилися на закусці, яка включала рулетики з баклажанів з горіховою пастою, рулетки з кабачків з томатами і цицак (це такий пікантний маринований зелений перець), фарширований горіховою пастою і шором (це такий домашній сир зі сметаною, часником і зеленню) (99 грн., маса невідома), хачапурі зі шпинатом і домашнім сиром сулугуні (92 грн. і 380 грам) і хінкалі Тбілісі з бараниною та кінзою (12 грн. за штучку). З напоїв - тархун з сиропу (25 грн.) і компот з ожини (24 грн.).

Приємним сюрпризом став комплімент від закладу - легка закуска, яка складалася з декількох шматків лавашу, свіжого огірка, Сванської солі (тут згадалася історія про те, як ця грузинська суміш спецій чудово поєднувалася з текілою, сангрітою і свіжим ананасом, але це вже іншим разом розповім) і чотирьох намазок: пхалі з буряка, шор (ви вже в курсі, що це таке), гострої аджики з зеленого перцю та солодко-пікантної томатної аджики. Все дуже смачно і гостро - чудовий спосіб розбурхати свої смакові рецептори перед основними стравами.

Напої принесли своєчасно, тархун видався мені особливо смачним (я замовив саме "лимонадний" варіант тархуну з сиропом, якщо хочете, то можна також замовити тархун, який вони роблять самі і який мав би бути більш природнім на смак).

Далі було хачапурі зі шпинатом. Це хороша альтернатива звичайним традиційним сирним хачапурі, якщо вони вже встигли вам набриднути (якщо вони взагалі колись комусь можуть набриднути). Тут варто відзначити, що Мама Манана позиціонують себе саме як хачапурна, тому хачапурі - фірмова страва закладу. І вони в них справді вдаються (я мав нагоду спробувати інші види хачапурі від Мами Манани на одному з фестивалів вуличної їжі і хочу особливо похвалити хачапурі з м'ясом - ситне, з пряними спеціями, вся Грузія в цьому смаку).

Раз ми вже згадали про моє перше знайомство з Мамою (можна я так тепер буду її називати після того, що між нами трапилося?) на фестивалі вуличної їжі, то пригадується, що їхнє харчо мені там не сподобалося - хоч і гостре, але надто водянисте і не наваристе, тому я не ризикнув його замовляти вже в ресторані.

І от настала черга хінкалі. Вони були такими, як треба - правильний розмір, зручні вушка, багато (я серйозно – багато!) соку всередині, багато м'яса, легкий присмак кінзи. Я був щасливим! До речі, хінкалі вам можуть поперчити свіжомеленим перцем (ну це не новина, правда ж?), але Мама і тут пішла далі і пропонує з десяток млинків з різними видами перцю. На жаль, Хабанеро закінчився, тому довелося задовольнитися зеленим перцем горошком. Експерименти з різними свіжомеленими перцями можуть додати пікантності у ваші сірі хінкальні будні (на правах реклами).

Наївшись, я попросив рахунок (його подають у стилізованому конверті – деталі – це все), розрахувався (загальний чек склав 276 грн. на двох), всім подякував за смачну їжу, попрощався і ситий та щасливий поїхав додому.

На мою скромну думку, Мама – це один із найбільш достойних ресторанів грузинської кухні у Києві. Це заслуга і смачної кухні, і привітного персоналу, і затишного інтер’єру, і відчуття грузинської гостинності. А для тих, хто хоче взяти шматочок Грузії з собою, в ресторані є сувенірна продукція (на стіні біля умивальника-бочки і баранчиків по дорозі до туалету). Раджу зайти до Мами в гості, не пожалкуєте. Я ще точно зайду! 

3 b Cafe. Рецензія

Зазвичай KULIKCOOK готує сам, але часто він їсть вуличну їжу (так-так, що знайде на вулиці, те і їсть), ходить в бари, паби, кафе і ресторани. І оскільки все, що стосується їжі і напоїв, мене неймовірно цікавить, то у мене складаються враження про той чи інший заклад. Інколи хороші, інколи не дуже. Я вирішив поділитися цими враженнями із вами. Подивимося, що з цього вийде.

На цих вихідних я з друзями вперше побував у 3 b Cafe на Подолі. Знаходиться це місце у Києві на вулиці Хорива 23. Якщо ви (як і я) задалися питанням, а що ці три “бе” означають, то це “beer, beef, burger”. На цих трьох китах і побудована концепція закладу. Ось їхня сторінка у Facebook https://www.facebook.com/3bc.com.ua

Інтер’єр гарний (модно, стильно, молодіжно). Чорно-жовтий контраст у кольорах, цегляні стіни, напіввідкрита кухня, дерев’яні столи, зручні крісла і дивани. У вас є вибір – сидіти на першому поверсі з великими вікнами або ж у підвалі без вікон. Хоча вибору у Вас може і не бути – в суботу ввечері тут досить людно і вільного стола може не знайтися (я чув як при нас відвідувачам повідомляли, що вільних місць немає і вони засмучені йшли собі далі). Засмучувалися, можливо, і даремно. Відкритої тераси немає.

В меню є з чого вибрати. Тут вам і сніданки з 10 до 13 (як ви розумієте, в суботу ввечері я там явно не снідав), і детокс-коктейлі, і просто коктейлі, пиво, вино, різний чистий міцний алкоголь, сети шотів. Поїсти можна закуски (є окремий набір закусок до пива), перші страви, салати, десерти. Але основа кухні – бургери (12 видів), стейки (6 видів) і те, що вони називають антистейки (тобто все, що не яловичина, - свинина, курятина, індичина, риба). Ну і пиво, куди ж без нього, це ж одна з “бе”! Меню є на їхній сторінці у Facebook, тому можете порозглядати самі і асортимент, і ціни.

Я вирішив слідувати спеціалізації закладу, тому зупинився на двох “бе” - beef та beer.

Поговоримо про враження від з’їденого. Я замовив стейк “Рибай”. Якщо вірити меню, то це мав бути стейк з реберної частини яловичини, особливо соковитий і ароматний. 179 гривень і 350 грам. До нього також йде соус і 150 грам картопляного пюре на вибір: сирне, зелене, часникове, класичне. Я зупинився на часниковому. В кращих традиціях м’ясних закладів офіціант спитала мене про прожарку стейка і я попросив medium (як вони самі і рекомендують в меню). Я більше фанат medium rare, але часто це все пусті слова, і майже ніколи ніхто не вгадує з прожаркою, тому я вирішив не перейматися.

Коли мені принесли замовлення, я надрізав стейк і зрозумів, що він пересмажений. Але ж я суб’єктивний (ще й балуваний), тому давайте спитаємо думку незалежного експерта. Wikipedia (https://en.wikipedia.org/wiki/Doneness) люб’язно погодилася надати свій коментар і от що вона сказала про ступені прожарки стейків: medium - pink and firm, medium well - small amount of pink in the center, well done - gray-brown throughout; firm. Так от, він був швидше well done, ну може раптом medium well в самому-самому центрі. Можете самі переглянути фото, хоч воно і не передає всі відтінки.

Я покликав офіціанта і показав їй стейк, зауваживши, що він пересмажений. Вона забрала його, скликала маленьку нараду на напіввідкритій кухні, принесла мені його назад розрізаним навпіл (наче я просив це робити) і так переможно повідомила мені, що все ок, він medium, то просто я скраю не розпробував, а от всередині він такий, як треба. Я відповів: ок, я його з’їм і заплачу за нього (так, ніби мені хтось запропонував якусь альтернативу, про що це я), але Ви не зробили мене щасливим (так і сказав). Офіціант запропонувала мені поспілкуватися на цю тему ще й з шеф-кухарем. Але вислуховувати ще одну авторитетну думку про те, що я не розуміюся на прожарці м’яса, а вони розуміються краще за мене, мені вже не хотілося.

Пюре – звичайне пюре з ледь вловимим ароматом часнику (після вживання цілуватися можна).

Соус мене засмутив. Дуже. Це якийсь рідкий ягідний джем. Як ніби мені його подали до якоїсь качиної ніжки конфі чи до сиру камамбер у паніровці з McDonald’s. Таким соусом можна хіба замаскувати смак погано приготованого або не свіжого стейку. Краще б було зовсім без соусу або вже якийсь перцевий соус придумати.

Я сказав офіціанту правду – стейк мене щасливим не зробив.

Ресторану на замітку: викиньте, до біса, соус (або хоча б пропонуйте декілька соусів на вибір, не всі можуть розділяти ваші ягідні смаки), слідкуйте за прожаркою, не переконуйте клієнта і себе в тому, що прожарка така як треба (або, взагалі, не питайте про ту прожарку, яка вийде, така вийде).

Клієнту на замітку: стейк дуже посередній, до соусу захопіть камамбер з McDonald’s, пюре – нормальне (краще замовте собі пюре окремо і все).

А тепер поговоримо про інше «бе». Пиво. Пивом я також дуже цікавлюся і вивчаю цей чарівний пивний світ в міру своєї цікавості. На розлив пропонується наступне пиво: Перша приватна броварня (Бочкове і Авторське), Oettinger Weiss, Kronenburg 1664 Blanc, Blanche de Bruxelles, Belhaven black stout, Heineken і вишневий сидр Royal. Однієї позиції не було в наявності (чи то Oettinger, чи то Kronenburg). Тому зупинилися на Blanche de Bruxelles та Першій приватній броварні. Плюси: все пиво можна замовити в трьох розмірах 0,3 / 0,5 / 1,3 л. (ні, економії від більшого об’єму не буде). 1,3 л. приносять в такому собі графіні і ти вже сам розливаєш по склянкам (ну або п’єш з графіну як свиня). Мінуси: пиво тепле (немає тієї приємної прохолоди, від якої впріває пивний бокал, коли на конденсаті можна малювати пальцем). А в графіні остигає воно ще швидше. Офіціант на запитання про теплоту/охолодженість того чи іншого пива відповіла, що воно все однаково охолоджується. Ціни на пиво середні: Blanche de Bruxelles – 49 / 67 / 174 грн. і Перша приватна броварня (Авторське) 27 / 32 / 82 грн. за 0,3 / 0,5 / 1,3 л. відповідно.

Ресторану на замітку: охолоджуйте пиво краще, попрацюйте над асортиментом пива, раз ви позиціонуєте себе як пивне кафе (про український крафт чули?).

Клієнту на замітку: якщо у Вас болить горло, то можете не просити підігрівати пиво, воно і так буде теплим.

Ще для всієї компанії ми замовили “Beer set” - курячі крильця, сирні палички, брецель, грінки, картопля дольками, свинячі вушка, сир косичка, бичок копчений. 159 грн. і 800 грам. Дуже багато грінок з темного хлібу, непогані сирні палички (досить cheesy), хтось з друзів ще відзначив копчених бичків (мені - так собі).

Похвалити можна за декілька речей. Інтер’єр і відносна чистота (хоча, в чоловічому туалеті можна було б зафіксувати кран і почистити плісняву на умивальнику). Стейк з пюре і соусом подаються на брендованій дерев’яній дощечці з виїмками, куди стікає сік з м’яса. Зручні і гарні столові прибори, брендовані серветки. Каву подають з різнокольоровим цукром і декорованим печивом. Фанатам футболу сподобається великий екран проектора.

Ось такі враження залишилися у KULIKCOOK від 3 b Cafe. Найбільше розчарування – це те, що кафе, яке позиціонує себе з двома «бе» - стейки і пиво – ці два «бе» перетворило в «бееее…». І ще мені не вистачило якоїсь душевності чи що... Склалося враження, що всі просто роблять свою роботу і роблять її не надто старанно і натхненно. Але судячи з кількості людей суботнім вечором заклад користується популярністю і, мабуть, в цьому є й заслуга місця розташування. Чи піду я туди знову? Ні, навряд.

Це була перша ресторанна критика від KULIKCOOK. Буду вдячний за хороші і погані відгуки (погані я навіть не читатиму, але Ви пишіть, пишіть). Дякую за увагу!