Сендвіч з pulled pork, малосольними огірками і руколою

Пропоную вам легкий рецепт ситного сендвіча, який можна з’їсти як вдома, так і взяти з собою на пікнік.

Нам знадобляться наступні інгредієнти:

• Хліб
• Pulled pork – копчена «рвана» свинина, її я замовляв в Тараса Парандія «Димне м’ясо від Тараса» http://dymne.com.ua/
• Гірчиця негостра з хріном (можна і без хріна)
• Діжонська гірчиця в зернах
• Пармезан
• Грецькі і кедрові горішки
• Сік половини лайму/лимону
• Свіжа кінза
• Свіжий базилік
• Свіжа рукола (в мене була двох видів – звичайна і йодована)
• Оливкова олія
• Сіль, перець

Готуємо:

• Робимо перший соус – змішуємо негостру гірчицю з хріном із діжонською гірчицею в зернах
• Робимо песто з кінзи – в блендері перемелюємо грецькі і кедрові горішки, пармезан, додаємо вимиті листочки (стебла не потрібно) базиліку і кінзи (пропорції на око, але кінзи більше), оливкову олію, сік половини лайму/лимону, сіль, перець і доводимо все до густої однорідної консистенції
• Нірізаємо тонкими пластинками малосольні огірки (їх можна купити в магазині або на ринку)
• Миємо і просушуємо руколу
• Хліб підсмажуємо на грилі
• На одну половинку намащуємо гірчичний соус і викладаємо pulled pork, зверху огірки, змащуємо їх песто, викладаємо руколу
• На іншу половинку намащуємо песто і складаємо сендвіч разом
• Готово!

Смачного Вам від KULIKCOOK!

Фото: Оля Сосюра www.facebook.com/olya.sosiura  

CRAFT vs PUB. Рецензія

Зовсім нещодавно я відкрив для себе новий заклад на Подолі. Якщо ви любите крафтове пиво так, як люблю його я, то вам сюди. Називається він CRAFT vs PUB (а взагалі – просто Крафт Паб). Знаходиться за адресою Нижній Вал 37/20, але знайти його досить складно, перший раз я просто пройшов повз і не помітив. Вхід – це сходи у підвальне приміщення і вивіска схована під навісом над цими сходами. Ось їхня сторінка у Facebook www.facebook.com/craftvspub/?fref=ts, в якої є і практична функція – тут анонсуються новинки пива, які підключають на розлив. Працює паб з 16 до опівночі з понеділка по четвер та в неділю, а в п’ятницю і суботу – з 16 до 2 ночі.

Складається заклад із двох залів, один зі столами і диванчиками, інший – з високими столами і стільцями. Центральне місце навпроти входу займає барна стійка, де власне розливають те, для чого тут всі і збираються. Інтер’єр простий, у стилі «loft» (як це зараз модно казати). Ще присутній ефект «тільки після ремонту» і трохи не вистачає затишності, але це відчуття проходить після одного чи двох келихів пива. У обидвох залах є  екрани (хоч і не надто великі), на яких транслюють футбол (особливо актуально це було під час Євро 2016). При вході ви, ймовірно, зустрінете Тимура – власника пабу, якого часто можна застати біля барної стійки. Обслуговування – це декілька барменів/офіціантів, але якщо людей не надто багато, то вони встигають і пиво налити і про меню розповісти.

Почнемо з найголовнішого – з пива. Тут його аж 17 кранів (звичайно, підключають їх по мірі необхідності і наявності попиту). Асортимент розливного пива на кранах постійно змінюється, хоча є ряд більш-менш постійних позицій. Ви знайдете пиво невеликих крафтових пивоварень як з України, так і з інших країн. У вечір п’ятниці були доступні 4 сорта пива Varvar -  Golden Ale, Milk Stout, IPA і Hopfen Weiss (поціновувачі знають це творіння Василя Микулина, яке ви мали можливість спробувати на фестивалях вуличної їжі на Платформі, на Лісопилці на лівому березі Києва, в Syndicate beer & grill та в інших місцях), три сорта пива від Collider Brewery (Артем Старіков, Андрій Кисіль) – Mozambique, SpeedBall і That very Indian, два сорта з Криворізької пивоварні White Rabbit – IPA та Machete Stout, крафти Kunstflug Summertime з Павлограду та F*ck Like Chocolate Rabbit від K&F Brewery із Запоріжжя, а також два сорта польського крафту від Browar Artezan - Nutcracker і Mera IPA.

Розібратися у всій цій різноманітності вам допоможуть офіціанти-бармени або ж сам Тимур. Але трохи теоретичних знань ніколи не завадить, тому перед походом в паб ви можете почитати Вікіпедію, щоб розуміти позначення, які вказуються навпроти кожного пива: O.G. – Original Gravity – початкова щільність пива (читаємо тут - http://en.wikipedia.org/wiki/Gravity_(alcoholic_beverage)),IBU – International Bitterness Units – гіркота (читаємо тут - http://beer.wikia.com/wiki/International_Bitterness_Units) та Alc. – Alcohol – вміст алкоголю, з цим все зрозуміло.

Щодо моїх власних вподобань, то я зупинився на Varvar IPA, Browar Artezan Mera IPA та Collider Brewery Mozambique. Ціни на українське пиво – 40-45 грн. за 0,3 л. та 50-55 грн. за 0,5 л., на польське – 65-75 грн. за 0,4 л.

З асортиментом пива ви можете ознайомитися на барі, де на чорних дощечках крейдою написано, яке пиво зараз стоїть на кранах. Вам також запропонують меню на одну сторінку з переліком доступного пива та їжі. Якщо так трапилося, що у вашій компанії є люди, які не хочуть пива чи не можуть пити, то для них є три види віскі та безалкогольні напої (наприклад, вишневий сік). Доступне і крафтове пиво в пляшках, але його асортиментом я не цікавився (та й навіщо, коли такий вибір пива на розлив). Можна взяти пиво на розлив з собою, на доріжку, так би мовити.

Тепер поговоримо про кухню. В меню є незрозумілі (але креативні і з гумором) назви, тому буває важко додуматися, що ж це за страва. На допомогу знову приходять офіціанти-бармени. Закусок до пива небагато, але вони варті вашої уваги. Є свиняча грудинка, три Нагана (не питайте, що це, я не пам’ятаю), куряче філе в пластівцях, чебуреки з бараниною та зі свининою/яловичиною XXL (це такий гумор, далі зрозумієте чому), юна фрі (очевидно, що картопля), Баски не Хаскі (карпачо з хаскі, жартую, також не пам’ятаю, що це), тапас фрі, цибулю взірвали фрі, свиня і курка єдині та в’ялили & різали. 

Ми зупинили свій вибір на свині та курці, які єдині (75 грн.), на взірваній цибулі (35 грн.), чебуреках XXL з бараниною (75 грн.) та на юній картоплі (35 грн.). Замовлену їжу приготували досить швидко. Подача цікава – на дощечках з натуральної  деревини, застелених папіром. Дуже автентично. Свиня та курка – це нарізка з в’яленої свинини (щось на зразок прошуто/хамону шматочками правильної товщини) та підкопченої курки із сухариками та перцевим соусом. Взірвана цибуля – це ціла цибулина, м’яка і ніжна всередині, засмажена у фритюрі до хрусткої скоринки із часниковим соусом. Чебуреки – це маленькі-маленькі чебуречки у фритюрі з легким вершковим соусом із зеленню. Слід особливо похвалити соуси. Це не просто «змішайте майонез/кетчуп/гірчицю у різних пропорціях». Видно, що люди доклали до них зусиль. Особливої уваги заслуговує картопля, яка виявилася зовсім не фрі, а маленькою, ще зовсім юною картопелькою, засмаженою у фритюрі. Вона була особливо ніжною і просто танула у роті. Єдине зауваження – м'ясо в чебуреках здалося мені недостатньо просмаженим, але це загалом не зіпсувало враження від страви. 

Вибір страв в меню досить обмежений. Оскільки заклад відкрився відносно нещодавно, то я підозрюю, що меню ще будуть доопрацьовувати і, ймовірно, розширювати. Я б з радістю побачив у ньому декілька яловичих стейків, які чудово пасуватимуть до крафтового пива. 

Загалом я приємно вражений цим місцем. Раніше, щоб отримати це все, мені доводилося їхати на Лісопилку на лівий берег, яка далеко і їхати туди не дуже зручно, до того ж вибір там обмежується лише пивом їх власного виробництва. Тепер я отримав це все і навіть більше на моєму улюбленому Подолі. Тішить те, що люди вкладають у свою роботу душу, і це помітно. Невеличкі мінуси зовсім не псують загального позитивного враження. І чомусь у мене є передчуття, що з часом це місце ставатиме тільки краще. Тому я з радістю раджу його всім фанатам крафтового пива.   

Салат з тунцем, маринованим фенхелем, томатами і каперсами з гірчично-медовою заправкою з анчоусами

KULIKCOOK любить літо за свіжі запашні овочі і хрустку соковиту зелень. А Ви? Цей час – найкраща пора дати своїй уяві розгулятися на кухні і покреативити з салатами. Не зупиняйте себе! Сьогодні я пропоную Вашій увазі легкий і водночас ситний свіжий салат з цікавим поєднанням смаків і соусу.

Отже, нам знадобляться такі інгредієнти:

• Листя салату (на Ваш вибір, головне, щоб не було гірким)
• Свіжий базилік
• Фенхель (сама рослинка і зелені листочки, схожі на кріп)
• Свіжі томати-чері
• В’ялені томати
• Каперси (великі чи маленькі, великі ефектніше виглядають)
• Консервований тунець (краще у власному соку, але можна і в оливковій олії)
• Консервовані анчоуси
• Червоний винний оцет
• Гірчиця не гостра
• Діжонська гірчиця в зернах
• Мед
• Сік половинки лайму
• Оливкова олія
• Сіль, перець

Починаємо готувати:

• Добре вимийте листя салату і базилік, просушіть їх (рушником, паперовими серветками або придбайте собі чарівну сушку-центрифугу для зелені, я колись купив в IKEA і не пожалкував)
• Тоненько наріжте фенхель, листочки відріжте і покладіть окремо
• Нарізаний фенхель покладіть в мисочку, побризкайте червоним винним оцтом і помніть руками, нехай трохи постоїть і підмаринується, поки ми будемо готувати далі
• Помийте томати-чері і наріжте половинками чи четвертинками
• Наріжте соломкою в’ялені томати
• Тепер робимо соус. Для цього кладемо в чашу блендера оливкову олію, не гостру гірчицю, мед, анчоуси (пропорції на «око», потім спробуєте, що вийшло), вичавлюємо сік четвертини лайму, сіль, перець і збиваємо все до однорідної маси. Потім додаємо діжонську гірчицю в зернах і дрібно нарізані листочки фенхелю та ще раз легко збиваємо, щоб лишилися цільні зернятка. Соусу зробіть побільше, його має вистачити на все листя салату і ще полити зверху тунець
• Викладаємо всі наші інгредієнти (листя салату, базилік, під маринований фенхель, свіжі та в’ялені томати) у велику миску, збризкуємо соком четвертини лайму, солимо, перчимо, щедро додаємо соусу і все ретельно перемішуємо (краще руками і з любов’ю)
• Викладаємо порційно на тарілки гіркою, прикрашаємо каперсами (в мене були великі, якщо у Вас маленькі – то можна було додати їх при змішуванні), зливаємо з тунця сік/олію і викладаємо поверх гірки, поливаємо зверху залишками соусу.
• Готово!

Смачного Вам від KULIKCOOK! 

Гаспачо в грузинському стилі з копченою курячою грудинкою і перепелиними яйцями

Надихнувшись грузинською кухнею в одному з київських ресторанів я вирішив дещо поекспериментувати із традиційним іспанським гаспачо. Сьогодні ж другий день літа, а отже настав час холодних супів, які значно приємніше їсти в спеку, ніж звичні гарячі перші страви. Я взагалі великий фанат окрошок, тараторів, гаспачо і таке інше.

Отже, для приготування нам знадобиться наступне:

• Спілі м’які помідори (з розрахунку 3-4 середніх штуки на одну порцію)
• Свіжа зелень: кінза (обов’язково), базилік, петрушка, кріп, зелена цибулька
• Гострий перчик чилі (1 штучка)
• Часник (декілька зубчиків)
• Перепелині яйця (кілька штук на порцію)
• Копчена куряча грудинка (однією грудинки середніх розмірів вистачить на 3-5 порцій)
• Сік лайму і лимону
• Оливкова олія
• Сванська сіль (це така суміш грузинських спецій, продається в магазинах)
• Свіжомелений перець (чорний чи суміш перців, вона буде ще більш ароматною)
• З кухонної техніки: занурювальний блендер з великою чашою

Готуємо все швидко:

• Підсолюємо воду і ставимо варитися перепелині яйця (хвилин 5 після того, як закипить вода, а потім під холодну воду)
• Надрізаємо шкірку помідорів навхрест і заливаємо їх окропом (так шкірка легко зніматиметься)
• Чистимо часник, миємо зелень і прибираємо з неї великі стебла;
• Чистимо помідори від шкірки і закидадаємо в чашу для блендера разом із чилі, часником, зеленню (окрім зеленої цибульки), вичавлюємо сік половини лайму і половини лимону, додаємо Cванської солі і свіжомеленого перцю
• Перемелюємо все в блендері до однорідної маси і розливаємо по тарілкам, додаємо трохи оливкової олії
• Нарізаємо зелену цибульку
• Чистимо перепелині яйця і розрізаємо навпіл
• Нарізаємо копчену курячу грудинку тонкими слайсами
• Викладаємо курку і яйця поверх супу, посипаємо Сванською сіллю і цибулькою

Готово!

Смачного вам від KULIKCOOK!   

Мама Манана. Рецензія

"Гамарджоба!" - так вас привітають при вході в грузинський ресторан Мама Манана на Великій Васильківській 44 в Києві. Потім так строго спитають чи ви бронювали стіл і на відповідь "ні" все одно запропонують вам гарний стіл з диванчиками відразу біля напіввідкритої кухні на першому поверсі. У ресторані є ще й підвальний поверх і декілька столиків надворі (хоч вони видалися мені не надто затишними, особливо в дощову погоду). Ось їх сайт www.mamamanana.kiev.ua і сторінка у Facebook www.facebook.com/mamamanana.kiev Хоча це був і понеділок, всередині було доволі людно. Я вже декілька раз намагався потрапити в Маму Манану на вихідних і на свята, але по телефону мене засмучували, що все зайнято і заброньовано (тому майте на увазі).

Обслуговування тішить, всі бігають, посміхаються і виглядають задоволеними життям. Мені навіть стало шкода тих декількох хлопців і одну жінку, які в поті чола орудували на напіввідкритій кухні - ліпили хінкалі і запікали в печі хачапурі. Там було явно спекотно і всі виглядали дуже заклопотаними. До речі, ідея напіввідкритою кухні і справді крута, спостерігати за всіма процесами дуже цікаво (особливо, як хлопці майстерно ліплять хінкалі). Руки можна помити у величезному умивальнику, зробленому з бочки, не заходячи в туалет (по дорозі не забудьте попестити штучних кучерявих баранчиків біля сходів в підвальний зал, мені аж самому захотілося такого мати). Столи застелені крафтовим папером, є олівець, яким можна малювати по столу (дітям така ідея явно сподобається, мені сподобалася). Меню дуже яскраве та проілюстроване соковитими фото, тому зробити вибір досить легко (точніше хочеться всього і побільше). Замовлення прийняли швидко.

Ми зупинилися на закусці, яка включала рулетики з баклажанів з горіховою пастою, рулетки з кабачків з томатами і цицак (це такий пікантний маринований зелений перець), фарширований горіховою пастою і шором (це такий домашній сир зі сметаною, часником і зеленню) (99 грн., маса невідома), хачапурі зі шпинатом і домашнім сиром сулугуні (92 грн. і 380 грам) і хінкалі Тбілісі з бараниною та кінзою (12 грн. за штучку). З напоїв - тархун з сиропу (25 грн.) і компот з ожини (24 грн.).

Приємним сюрпризом став комплімент від закладу - легка закуска, яка складалася з декількох шматків лавашу, свіжого огірка, Сванської солі (тут згадалася історія про те, як ця грузинська суміш спецій чудово поєднувалася з текілою, сангрітою і свіжим ананасом, але це вже іншим разом розповім) і чотирьох намазок: пхалі з буряка, шор (ви вже в курсі, що це таке), гострої аджики з зеленого перцю та солодко-пікантної томатної аджики. Все дуже смачно і гостро - чудовий спосіб розбурхати свої смакові рецептори перед основними стравами.

Напої принесли своєчасно, тархун видався мені особливо смачним (я замовив саме "лимонадний" варіант тархуну з сиропом, якщо хочете, то можна також замовити тархун, який вони роблять самі і який мав би бути більш природнім на смак).

Далі було хачапурі зі шпинатом. Це хороша альтернатива звичайним традиційним сирним хачапурі, якщо вони вже встигли вам набриднути (якщо вони взагалі колись комусь можуть набриднути). Тут варто відзначити, що Мама Манана позиціонують себе саме як хачапурна, тому хачапурі - фірмова страва закладу. І вони в них справді вдаються (я мав нагоду спробувати інші види хачапурі від Мами Манани на одному з фестивалів вуличної їжі і хочу особливо похвалити хачапурі з м'ясом - ситне, з пряними спеціями, вся Грузія в цьому смаку).

Раз ми вже згадали про моє перше знайомство з Мамою (можна я так тепер буду її називати після того, що між нами трапилося?) на фестивалі вуличної їжі, то пригадується, що їхнє харчо мені там не сподобалося - хоч і гостре, але надто водянисте і не наваристе, тому я не ризикнув його замовляти вже в ресторані.

І от настала черга хінкалі. Вони були такими, як треба - правильний розмір, зручні вушка, багато (я серйозно – багато!) соку всередині, багато м'яса, легкий присмак кінзи. Я був щасливим! До речі, хінкалі вам можуть поперчити свіжомеленим перцем (ну це не новина, правда ж?), але Мама і тут пішла далі і пропонує з десяток млинків з різними видами перцю. На жаль, Хабанеро закінчився, тому довелося задовольнитися зеленим перцем горошком. Експерименти з різними свіжомеленими перцями можуть додати пікантності у ваші сірі хінкальні будні (на правах реклами).

Наївшись, я попросив рахунок (його подають у стилізованому конверті – деталі – це все), розрахувався (загальний чек склав 276 грн. на двох), всім подякував за смачну їжу, попрощався і ситий та щасливий поїхав додому.

На мою скромну думку, Мама – це один із найбільш достойних ресторанів грузинської кухні у Києві. Це заслуга і смачної кухні, і привітного персоналу, і затишного інтер’єру, і відчуття грузинської гостинності. А для тих, хто хоче взяти шматочок Грузії з собою, в ресторані є сувенірна продукція (на стіні біля умивальника-бочки і баранчиків по дорозі до туалету). Раджу зайти до Мами в гості, не пожалкуєте. Я ще точно зайду! 

3 b Cafe. Рецензія

Зазвичай KULIKCOOK готує сам, але часто він їсть вуличну їжу (так-так, що знайде на вулиці, те і їсть), ходить в бари, паби, кафе і ресторани. І оскільки все, що стосується їжі і напоїв, мене неймовірно цікавить, то у мене складаються враження про той чи інший заклад. Інколи хороші, інколи не дуже. Я вирішив поділитися цими враженнями із вами. Подивимося, що з цього вийде.

На цих вихідних я з друзями вперше побував у 3 b Cafe на Подолі. Знаходиться це місце у Києві на вулиці Хорива 23. Якщо ви (як і я) задалися питанням, а що ці три “бе” означають, то це “beer, beef, burger”. На цих трьох китах і побудована концепція закладу. Ось їхня сторінка у Facebook https://www.facebook.com/3bc.com.ua

Інтер’єр гарний (модно, стильно, молодіжно). Чорно-жовтий контраст у кольорах, цегляні стіни, напіввідкрита кухня, дерев’яні столи, зручні крісла і дивани. У вас є вибір – сидіти на першому поверсі з великими вікнами або ж у підвалі без вікон. Хоча вибору у Вас може і не бути – в суботу ввечері тут досить людно і вільного стола може не знайтися (я чув як при нас відвідувачам повідомляли, що вільних місць немає і вони засмучені йшли собі далі). Засмучувалися, можливо, і даремно. Відкритої тераси немає.

В меню є з чого вибрати. Тут вам і сніданки з 10 до 13 (як ви розумієте, в суботу ввечері я там явно не снідав), і детокс-коктейлі, і просто коктейлі, пиво, вино, різний чистий міцний алкоголь, сети шотів. Поїсти можна закуски (є окремий набір закусок до пива), перші страви, салати, десерти. Але основа кухні – бургери (12 видів), стейки (6 видів) і те, що вони називають антистейки (тобто все, що не яловичина, - свинина, курятина, індичина, риба). Ну і пиво, куди ж без нього, це ж одна з “бе”! Меню є на їхній сторінці у Facebook, тому можете порозглядати самі і асортимент, і ціни.

Я вирішив слідувати спеціалізації закладу, тому зупинився на двох “бе” - beef та beer.

Поговоримо про враження від з’їденого. Я замовив стейк “Рибай”. Якщо вірити меню, то це мав бути стейк з реберної частини яловичини, особливо соковитий і ароматний. 179 гривень і 350 грам. До нього також йде соус і 150 грам картопляного пюре на вибір: сирне, зелене, часникове, класичне. Я зупинився на часниковому. В кращих традиціях м’ясних закладів офіціант спитала мене про прожарку стейка і я попросив medium (як вони самі і рекомендують в меню). Я більше фанат medium rare, але часто це все пусті слова, і майже ніколи ніхто не вгадує з прожаркою, тому я вирішив не перейматися.

Коли мені принесли замовлення, я надрізав стейк і зрозумів, що він пересмажений. Але ж я суб’єктивний (ще й балуваний), тому давайте спитаємо думку незалежного експерта. Wikipedia (https://en.wikipedia.org/wiki/Doneness) люб’язно погодилася надати свій коментар і от що вона сказала про ступені прожарки стейків: medium - pink and firm, medium well - small amount of pink in the center, well done - gray-brown throughout; firm. Так от, він був швидше well done, ну може раптом medium well в самому-самому центрі. Можете самі переглянути фото, хоч воно і не передає всі відтінки.

Я покликав офіціанта і показав їй стейк, зауваживши, що він пересмажений. Вона забрала його, скликала маленьку нараду на напіввідкритій кухні, принесла мені його назад розрізаним навпіл (наче я просив це робити) і так переможно повідомила мені, що все ок, він medium, то просто я скраю не розпробував, а от всередині він такий, як треба. Я відповів: ок, я його з’їм і заплачу за нього (так, ніби мені хтось запропонував якусь альтернативу, про що це я), але Ви не зробили мене щасливим (так і сказав). Офіціант запропонувала мені поспілкуватися на цю тему ще й з шеф-кухарем. Але вислуховувати ще одну авторитетну думку про те, що я не розуміюся на прожарці м’яса, а вони розуміються краще за мене, мені вже не хотілося.

Пюре – звичайне пюре з ледь вловимим ароматом часнику (після вживання цілуватися можна).

Соус мене засмутив. Дуже. Це якийсь рідкий ягідний джем. Як ніби мені його подали до якоїсь качиної ніжки конфі чи до сиру камамбер у паніровці з McDonald’s. Таким соусом можна хіба замаскувати смак погано приготованого або не свіжого стейку. Краще б було зовсім без соусу або вже якийсь перцевий соус придумати.

Я сказав офіціанту правду – стейк мене щасливим не зробив.

Ресторану на замітку: викиньте, до біса, соус (або хоча б пропонуйте декілька соусів на вибір, не всі можуть розділяти ваші ягідні смаки), слідкуйте за прожаркою, не переконуйте клієнта і себе в тому, що прожарка така як треба (або, взагалі, не питайте про ту прожарку, яка вийде, така вийде).

Клієнту на замітку: стейк дуже посередній, до соусу захопіть камамбер з McDonald’s, пюре – нормальне (краще замовте собі пюре окремо і все).

А тепер поговоримо про інше «бе». Пиво. Пивом я також дуже цікавлюся і вивчаю цей чарівний пивний світ в міру своєї цікавості. На розлив пропонується наступне пиво: Перша приватна броварня (Бочкове і Авторське), Oettinger Weiss, Kronenburg 1664 Blanc, Blanche de Bruxelles, Belhaven black stout, Heineken і вишневий сидр Royal. Однієї позиції не було в наявності (чи то Oettinger, чи то Kronenburg). Тому зупинилися на Blanche de Bruxelles та Першій приватній броварні. Плюси: все пиво можна замовити в трьох розмірах 0,3 / 0,5 / 1,3 л. (ні, економії від більшого об’єму не буде). 1,3 л. приносять в такому собі графіні і ти вже сам розливаєш по склянкам (ну або п’єш з графіну як свиня). Мінуси: пиво тепле (немає тієї приємної прохолоди, від якої впріває пивний бокал, коли на конденсаті можна малювати пальцем). А в графіні остигає воно ще швидше. Офіціант на запитання про теплоту/охолодженість того чи іншого пива відповіла, що воно все однаково охолоджується. Ціни на пиво середні: Blanche de Bruxelles – 49 / 67 / 174 грн. і Перша приватна броварня (Авторське) 27 / 32 / 82 грн. за 0,3 / 0,5 / 1,3 л. відповідно.

Ресторану на замітку: охолоджуйте пиво краще, попрацюйте над асортиментом пива, раз ви позиціонуєте себе як пивне кафе (про український крафт чули?).

Клієнту на замітку: якщо у Вас болить горло, то можете не просити підігрівати пиво, воно і так буде теплим.

Ще для всієї компанії ми замовили “Beer set” - курячі крильця, сирні палички, брецель, грінки, картопля дольками, свинячі вушка, сир косичка, бичок копчений. 159 грн. і 800 грам. Дуже багато грінок з темного хлібу, непогані сирні палички (досить cheesy), хтось з друзів ще відзначив копчених бичків (мені - так собі).

Похвалити можна за декілька речей. Інтер’єр і відносна чистота (хоча, в чоловічому туалеті можна було б зафіксувати кран і почистити плісняву на умивальнику). Стейк з пюре і соусом подаються на брендованій дерев’яній дощечці з виїмками, куди стікає сік з м’яса. Зручні і гарні столові прибори, брендовані серветки. Каву подають з різнокольоровим цукром і декорованим печивом. Фанатам футболу сподобається великий екран проектора.

Ось такі враження залишилися у KULIKCOOK від 3 b Cafe. Найбільше розчарування – це те, що кафе, яке позиціонує себе з двома «бе» - стейки і пиво – ці два «бе» перетворило в «бееее…». І ще мені не вистачило якоїсь душевності чи що... Склалося враження, що всі просто роблять свою роботу і роблять її не надто старанно і натхненно. Але судячи з кількості людей суботнім вечором заклад користується популярністю і, мабуть, в цьому є й заслуга місця розташування. Чи піду я туди знову? Ні, навряд.

Це була перша ресторанна критика від KULIKCOOK. Буду вдячний за хороші і погані відгуки (погані я навіть не читатиму, але Ви пишіть, пишіть). Дякую за увагу!

Вершковий гарбузовий суп з імбиром та копченим курячим філе

Цікаве поєднання контрастних смаків. Почнемо. Нам знадобиться:

• Гарбуз (невеличкого гарбуза вистачить на 4 порції);
• Морква (1-3 штуки залежно від розміру);
• Імбир (невеличкий корінець);
• Часник (1 зубок);
• Вершки (10-20% жирності);
• Вершкове масло;
• Оливкова олія;
• Копчене куряче філе;
• Перчик чилі;
• Свіжа кінза (замініть на петрушку, якщо не любите кінзу, але комбінація смаків буде вже не та);
• Пармезан;
• Концентрований бальзамічний соус;
• Сіль, перець;
• Чорний кунжут (не обов’язково).

Ну що, готуємо?

• Чистимо гарбуз від шкірки та нутрощів, нарізаємо на кубики;
• Чистимо і нарізаємо на маленькі кубики моркву та імбир (до речі, практичний лайфхак – спробуйте чистити шкірку імбиру звичайною чайною ложкою, це дуже зручно), один зубок часнику чистимо і розчавлюємо ножем;
• Складаємо все у каструлю і заливаємо водою, накриваємо кришкою і починаємо відварювати;
• Відварюємо до того, поки все не стане м’яким (можна зливати час від часу воду, щоб її залишилося зовсім трошки і суп вийшов не надто водянистим);
• Додаємо вершки, оливкову олію, вершкове масло, солимо і перчимо, збиваємо все блендером до однорідної маси;
• Нарізаємо копчене куряче філе на тонкі слайди (рекомендую спробувати куряче філе власного копчення, яке продають у «Сільпо» в «Епіцентрі» на Полярній);
• Миємо свіжу кінзу, просушуємо і обриваємо листочки;
• Натираємо пармезан;
• Нарізаємо свіжий перчик чилі;
• Наливаємо суп в тарілку, посипаємо пармезаном, викладаємо курку, чилі, листочки кінзи, посипаємо чорним кунжутом і крапаємо бальзамічним соусом.

Смачного від KULIKCOOK!

Тальятелле з восьминогом, каперсами та в’яленими томатами у вершковому соусі

Продовжуємо експерименти з пастою власноручного приготування. На цей раз натхненням стала Італія. Уявіть Середземне море, сонячний день, пізній обід з сім’єю або друзями за великим столом надворі, вино і свіжа домашня паста, яку Ви щойно приготували. Уявили? Тоді поїхали!

Беремо (з розрахунку на дві порції):

·                     Борошно – 200 гр. (грубого помолу або звичайне);

·                     Яйця – два;

·                     Тепла вода - пів склянки;

·                     Оливкова олія - столова ложка;

·                     Цибуля – одна-дві (звичайна або фіолетова);

·                     Консервований восьминіг (в моєму випадку він був в оливковій олії, з часником і гостренький);

·                     Каперси;

·                     В’ялені томати в оливковій олії;

·                     Оливкова олія;

·                     Пармезан тертий;

·                     Свіжий базилік (для смачних декорацій);

·                     Сіль, перець.  

Спочатку приготуємо тальятелле, як ми вже робили це раніше. Правило все те ж – на кожну людину (одну порцію пасти) беріть 100 гр. борошна, одне яйце і пів яйця теплої води.

·                     Борошно просіюємо через сито в миску і робимо з нього гірку, в центрі якої створюємо заглиблення;

·                     Розбиваємо туди два яйця, вливаємо воду і столову ложку оливкової олії, кидаємо трохи солі;

·                     Вилкою проколюємо жовтки і починаємо вимішувати муку, поки не утвориться тісто;

·                     Робочу поверхню кухні або стіл щедро посипаємо мукою і продовжуємо вимішувати тісто руками, додаючи муки, щоб воно не прилипало;

·                     Робимо з тіста калачик і замотуємо його в харчову плівку або накриваємо рушником, даємо йому відпочити хвилин 10-15;

·                     Розрізаємо наше тісто навпіл, беремо перший шматок і починаємо розкатувати його качалкою, не жалкуйте муки, посипайте поверхню і скалку, щоб тісто не прилипало;

·                     Намагаємося досягнути прямокутної форми і розкатуємо його максимально тонко, міліметри 2 в товщину;

·                     Коли потрібна товщина досягнута, щедро посипте поверхню тіста борошном і скрутіть з нього рулет, щоб між шарами тіста було багато муки і вони не злипалися;

·                     Гострим ножем поріжте рулет поперек на скибочки шириною в 0,5-1 см., можна розкрити ці рулетки руками;

·                     Тут можна почати готувати начинку і соус (див. нижче);

·                     Даємо пасті підсохнути 10-15 хв, можна пришвидшити процес, якщо декілька хвилин легко підсушити її в духовці на низькій температурі.

·                     Доводимо воду до кипіння в каструлі, солимо, вливаємо трошки оливкової олії, вкидаємо тальятелле і варимо декілька хвилин до стану al dente, поки вони не почнуть спливати на поверхню;

·                     Воду краще не зливати через друшляк, а виловити пасту шумовкою і відразу вкинути до соусу, так в ній буде більше вологи і це додасть нашому соусу вершковості;

Робимо наповнення для пасти:

·                     Розігріваємо сковорідку;

·                     Дрібно нарізаємо цибулю;

·                     Відкриваємо консервованого восьминога і зливаємо з нього олію у сковорідку, нагріваємо її і вкидаємо цибулю. Смажимо на невеликому вогні, поки цибуля не розм’якне;

·                     Нарізаємо каперси, в’ялені томати, можна нарізати і шматочки восьминога подрібніше якщо вони надто крупні. Все вкидаємо у сковорідку, легко обсмажуємо і вливаємо вершки;

·                     Вкидаємо в соус попередньо відварені тальятелле, ретельно все перемішуємо;

·                     Викладаємо у тарілки, зачерпуючи соус;

·                     Натираємо зверху пармезан, прикрашаємо свіжим базиліком і подаємо до столу;

·                     Чекаємо першого «ммм…»;

Смачного Вам від KULIKCOOK!